Іноді навіть самі люблячі батьки можуть зриватися. Більшість
мам та тат підвищують голос, тому що «запрограмовані» на крик – так робили їхні
батьки. Деякі дозволяють собі прикрикнути на дитину лише в тих випадках, коли
дуже засмучені або розгнівані.
Подумайте про те, що крик боляче ранить самоповагу і
відчуття владної гідності вашої дитини, а також блискавично руйнує душевний взаємозв’язок
між вами.
Коли батьки кричать, діти лякаються. Вони сприймають крик,
як напад, тому або кидаються в бій (огризаються і кричать на вас), або тікають,
намагаючись фізично або на емоціях втекти подалі від крику.
Діти навчаються спілкуватись, імітуючи манеру спілкування
батьків. Якщо ми навмисно кричимо на дитину, щоб змусити його робити те, що нам
треба, це називається залякування. І
діти вчаться кричати на інших, щоб примушувати їх робити те, що вони хочуть.
Якщо дорослі кричать на дитину ненавмисно, це означає, що вони втратили над
собою контроль. І малюк розуміє, що кричати на інших – це доволі прийнятний
спосіб впоратись зі своїм поганим настроєм.
Проблему крику можна усунути і знизити емоційну шкоду, що
ним спричиняється. Наступного разу, коли відчуєте, що не можете стриматись,
спробуйте слідувати цьому прикладу:
Скажіть дитині, що ви постараєтесь справитись з собою, щоб
перестати кричати на нього і попросіть допомогти вам у цьому. Дайте йому дозвіл
перебивати вас, коли ви починаєте кричати. Допоможіть свого роду пантоміму –
закривати долонями вуха. Крім того, крик можна перервати словами: «Ти кричиш на
мене, а це нені неприємно» або «Будь ласка, поговори зі мною спокійно, адже ти
мене любиш». Відреагуйте на це нагадування, вдавшись до «перемотки,
налагодження і повторному запуску».
Приклад:
1. Перемотка – «Дякую за нагадування, я забула про це,
оскільки була засмучена».
2. Налагодження – «Пробач, ти не заслужив, щоб на тебе
кричали. Те, що ти зробив, недобре, але і кричати на тебе також не треба».
3. Повторний запуск – «Давай почнемо все спочатку. Я
засмучена, тому що ти не погоджуєшся зі мною».
Наш дозвіл дітям нагадувати про те, що кричати не слід:
- дає їм силу, щоб захиститись від крику не вступаючи в боротьбу (не рятуючись втечею);
- оберігає їх відчуття власної гідності, тому що дає їм зрозуміти, що вони не заслуговують такого відношення;
- укріплює взаємозв’язок, так як ми виказуємо повагу до їх потреб і почуттів.
- ДЕКІЛЬКА ПОРАД ПО ТЕМІ ВІД МАМ І ТАТ:
1. «По можливості приділяти собі хоча б годину в день:
побалувати в цей час себе маскою для обличчя, читанням або улюбленим хобі. Загалом,
приділити собі увагу, це заспокоює і повертає радість.»
2. «Один мій знайомий замість того, щоб кричати чи сваритися
говорить розспівуючись «Ну що-о це таке?» Без всякого підвищення голосу. І
виговорюється, і не шумить.»
3. «Якщо ви не можете стриматись, щоб не обізвати свою
дитину, то хоча б залиште при собі всякі «дурень» і «негідник». Придумайте свій
вираз. Наприклад, скажіть йому: «Ух ти, барабулька-конопулька!». Ще можна,
замість того щоб підвищувати голос на дитину, скорчити гримасу або розіграти
пантоміму. Можна, розізлившись, заричати або захрюкати… Взагалі, кращі ліки від
гніву – гумор!»
4. «Вся справа в маминому самопочутті. Щаслива мама – хороша
мама. Іноді потрібно і суворим голосом говорити. Але головне щоб дитина знала,
що мама його любить. Кожен вечір перед сном говоріть це йому, гладьте,
обнімайте, цілуйте. Тоді і суворі ситуації, коли, наприклад, крутить ручки
конфорок на плиті або щось подібне, сприймаються лише як окремі ситуації коли
мама сувора, а не тенденція поведінки. Це у мене так.»
5. «Я це підгляділа у іншої мами, коли вона, розізлившись на
пустотливу дочку, замість того, щоб накричати на неї, з перебільшено суворим
виглядом погналась за нею зі словами «Ось зараз дожену тебе!» Донька побігла,
мама за нею, і складна ситуація непомітно перетворилась в гру.»
6. «Спробуйте замість того, щоб кричати на дитину, заричати
або завити… Це дозволить вам не наговорити гидот в адресу малюка, таких про які
ви потім будете жалкувати.»
7. «Дітям будь-якого віку, навіть немовлятам, потрібно
говорити про свій настрій і стан. Обов’язково потрібно говорити, що у вас
поганий настрій або ви втомились. Вони все зрозуміють і те, що після цього може
послідувати крик і щось подібне, пройде набагато легше для дитини.»
8. «Думаю, кричати можна, але в голосі не повинно бути
ненависті і агресії, ось що лякає і глибоко ображає.»
9. «Якщо ви сварите дитину, важливо говорити про його погану
поведінку, вчинок, а не переходити на особистість, не принижувати… Потрібно
завжди пам’ятати і підкреслювати це у розмові з дитиною, що сам він хороший,
лише повів себе погано, негарно тощо. Не навішуйте ярликів!»
10. «Більшість дорослий вміють тримати себе в руках, коли це
їм необхідно. Наприклад, ви стримуєтесь при розмові з начальником з-за страху втратити
роботу… З дітьми ми, на жаль, не церемонимось. Можливо, ми навчимося
конструктивно вирішувати конфлікти з дітьми із-за страху втратити їх повагу і
любов до нас, із-за страху назавжди одним нашим злим словом зруйнувати
довірливі стосунки між нами…»
Немає коментарів:
Дописати коментар