Спеціалісти
визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як
усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя,
що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають
і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи
несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості,
ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне
нехтування небезпекою).
За даними західноєвропейської статистики, за період з 1990 по 2000 р.
кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдвічі. При
цьому хлопчики здійснюють самогубство в 4 рази частіше, ніж дівчатка. До 14
років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці
підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить
«жорсткі» методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів.
Батькам слід
звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати
причиною дитячого і підліткового суїциду:
1. Психічні
розлади.
2. Проблеми
в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.
3. Відчуття
зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.
4. Шкільні
проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск
вимог
навчального процесу, конфлікти з учителями).
5. Проблеми,
пов'язані з уживанням алкоголю та наркотиків.
6. Невдачі в
інтимних стосунках.
7. Занижена
самооцінка.
8.
Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.
9. Депресія
(агресія – типова маска депресії у підлітків).
10. Афекти
(афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені
в афекті, як
правило, здійснюються і мають важкі наслідки).
11. Сімейні
проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні
очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча
кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).
Суїцидальна
поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що
насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в
життя сім'ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім'єю.
Родини
підлітків із суїцидальною поведінкою відрізняються підвищеною частотою
психічних відхилень, нерозумінням дітей, байдужністю до них і частими
покараннями. Нерідко підлітки із суїцидальними проявами почувають себе
перевантаженими через завищені очікування батьків. Виявлений достовірний
взаємозв'язок між суїцидальною поведінкою і фізичним або сексуальним
насильством у родині.
Серед
мотивів, які пояснюють спроби самогубства, самі підлітки й експерти-психологи
вказують на різні спонуки в такий спосіб вплинути на інших людей:
· «дати
зрозуміти людині, у якому ти розпачі» – близько 40%;
· «змусити
шкодувати людину, що погано до тебе ставилася» – близько 30%;
· «показати,
як ти любиш іншого» і «з'ясувати, чи любить справді тебе інший» – 25%;
· «вплинути,
щоб інший змінив своє рішення» – 25%;
· «заклик,
щоб прийшла допомога від іншого» – 18%.
Соціальна
дезадаптація у підлітковому віці – фактор суїцидального ризику:
Практично
всі представники «групи ризику» мають більшу потребу у спілкуванні з батьками,
братами/сестрами, вчителями, ровесниками, ніж «благополучні» респонденти. Але
ця потреба фрустрована (незадоволена). У попередженні розвитку суїцидальних
тенденцій особливо важливою є роль матері.
Найсерйознішою
причиною у цьому віці стає розбіжність ставлень. Розбіжність ставлень – це
особистісне новоутворення, сутність якого полягає у розбіжності уявлень про
свої відносини в домінуючих сферах (ставлення до себе, до інших, до діяльності)
з реальним змістом та проявами цих відносин. Діагностичною ознакою даного
новоутворення є неадекватна реакція підлітка на невдачу в значущих для нього
сферах життєдіяльності. Якщо дитина не має досвіду позитивних емоційних
переживань у зв'язку з досягненням успіху в значущій для неї і для суспільства
діяльності, то в підлітковому віці це стає серйозною проблемою. Вже маючи
звичку виконувати щось корисне тільки з примусу, підліток не знає, за що
взятися, його пригнічує нудьга, буденність. У подальшому неможливість
задовольнити потребу в персоналізації штовхає неповнолітнього на пошуки
зовнішніх, часто штучних засобів зміни психічного стану або призводить до
асоціальної поведінки. Тому у підлітків часто визріває феномен схильності до
адиктивної поведінки (зловживання психотропними речовинами), який включає в
себе цілий комплекс особистісних особливостей, а також ряд складових іншого
роду (спадковість, соціальний контекст, характерологічні особливості тощо).
Атмосфера
любові, прийняття й поваги до її особистісних прав надалі може убезпечити
дитину від фатального вчинку. Діти, які висловлювали суїцидальні наміри або
здійснювали спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної
допомоги. Їхній «крик по допомогу» обов'язково має бути почутий близькими. І
дитина має отримати на нього відповідь.
- Рекомендації батькам:
1. ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь
утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Тобі стане краще»,
«Не варто це робити». Дайте можливість висловитись. Ставте питання й уважно
слухайте.
2. ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і
проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей
відчувають незручність, кажучи про самогубство, й це виявляється в запереченні
або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства тоді як уникнення
цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.
3. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при
передбачуваному самогубств. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати
серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються
висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть,
що ви сприймаєте їх серйозно.
4. СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – «Таке враження, що ти насправді
говориш…», «Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли-небудь
думав (думала), як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, тоді переходьте до
конкретних запитань.
5. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем – визнайте, що його (її)
відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти,
оскільки вам він (вона) уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти цій
ситуації.
Вашій увазі пропонується до перегляду відео з
білоруського каналу TUT.BY і історія мами, 10-річний син якої
закінчив життя самогубством.
Висновок дуже важливий, ми маємо бути дуже уважні до
поведінки і слів дитини. І, коли ми бачимо будь-які зміни потрібно дізнатися у
чому проблема, показати, що дитина небайдужа вам і ви готові вислухати і
допомогти у проблемі, неважливо наскільки неважливою вона вам покажеться, для
дитини в той критичний момент, навіть незначна проблема може бути дуже болючою.
Навіть якщо вам здається, що у дитини все є і вона
щаслива (або має бути, за вашою думкою), але це не відміняє переживань під час
підліткового періоду, який є доволі проблемним.
В історії з відео, у хлопчика був дорогий телефон (навіть
не один), дорога форма для хокею, повна сім’я і життя в достатку, але, мабуть,
хлопчик не відчув до себе достатньо уваги.
Джерело: https://sites.google.com/site/krivoyrogkzsh48/poperedzenna-suiecidalnih-proaviv-v-pidlitkovomu-seredovisi
https://www.youtube.com/user/TUTBYtv
Немає коментарів:
Дописати коментар