Рекомендації по попередженню суїцидальних проявів у підлітків

Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

За даними західноєвропейської статистики, за період з 1990 по 2000 р. кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдвічі. При цьому хлопчики здійснюють самогубство в 4 рази частіше, ніж дівчатка. До 14 років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить «жорсткі» методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів.

Батькам слід звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:

1. Психічні розлади.

2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.

3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.

4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск

вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).

5. Проблеми, пов'язані з уживанням алкоголю та наркотиків.

6. Невдачі в інтимних стосунках.

7. Занижена самооцінка.

8. Ізольованість підлітка і пов'язане з цим почуття самотності.

9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).

10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені

в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).

11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім'ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).

Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов'язані з тим, що насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в життя сім'ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім'єю.

Родини підлітків із суїцидальною поведінкою відрізняються підвищеною частотою психічних відхилень, нерозумінням дітей, байдужністю до них і частими покараннями. Нерідко підлітки із суїцидальними проявами почувають себе перевантаженими через завищені очікування батьків. Виявлений достовірний взаємозв'язок між суїцидальною поведінкою і фізичним або сексуальним насильством у родині.

Серед мотивів, які пояснюють спроби самогубства, самі підлітки й експерти-психологи вказують на різні спонуки в такий спосіб вплинути на інших людей:

· «дати зрозуміти людині, у якому ти розпачі» – близько 40%;

· «змусити шкодувати людину, що погано до тебе ставилася» – близько 30%;

· «показати, як ти любиш іншого» і «з'ясувати, чи любить справді тебе інший» – 25%;

· «вплинути, щоб інший змінив своє рішення» – 25%;

· «заклик, щоб прийшла допомога від іншого» – 18%.

Соціальна дезадаптація у підлітковому віці – фактор суїцидального ризику:

Практично всі представники «групи ризику» мають більшу потребу у спілкуванні з батьками, братами/сестрами, вчителями, ровесниками, ніж «благополучні» респонденти. Але ця потреба фрустрована (незадоволена). У попередженні розвитку суїцидальних тенденцій особливо важливою є роль матері.

Найсерйознішою причиною у цьому віці стає розбіжність ставлень. Розбіжність ставлень – це особистісне новоутворення, сутність якого полягає у розбіжності уявлень про свої відносини в домінуючих сферах (ставлення до себе, до інших, до діяльності) з реальним змістом та проявами цих відносин. Діагностичною ознакою даного новоутворення є неадекватна реакція підлітка на невдачу в значущих для нього сферах життєдіяльності. Якщо дитина не має досвіду позитивних емоційних переживань у зв'язку з досягненням успіху в значущій для неї і для суспільства діяльності, то в підлітковому віці це стає серйозною проблемою. Вже маючи звичку виконувати щось корисне тільки з примусу, підліток не знає, за що взятися, його пригнічує нудьга, буденність. У подальшому неможливість задовольнити потребу в персоналізації штовхає неповнолітнього на пошуки зовнішніх, часто штучних засобів зміни психічного стану або призводить до асоціальної поведінки. Тому у підлітків часто визріває феномен схильності до адиктивної поведінки (зловживання психотропними речовинами), який включає в себе цілий комплекс особистісних особливостей, а також ряд складових іншого роду (спадковість, соціальний контекст, характерологічні особливості тощо).

Атмосфера любові, прийняття й поваги до її особистісних прав надалі може убезпечити дитину від фатального вчинку. Діти, які висловлювали суїцидальні наміри або здійснювали спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної допомоги. Їхній «крик по допомогу» обов'язково має бути почутий близькими. І дитина має отримати на нього відповідь.

• Рекомендації батькам:

1. ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Тобі стане краще», «Не варто це робити». Дайте можливість висловитись. Ставте питання й уважно слухайте.

2. ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, й це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

3. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубств. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви сприймаєте їх серйозно.

4. СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли-небудь думав (думала), як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, тоді переходьте до конкретних запитань.

5. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем – визнайте, що його (її) відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він (вона) уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти цій ситуації.

Вашій увазі пропонується до перегляду відео з білоруського каналу TUT.BY і історія мами, 10-річний син якої закінчив життя самогубством.

Висновок дуже важливий, ми маємо бути дуже уважні до поведінки і слів дитини. І, коли ми бачимо будь-які зміни потрібно дізнатися у чому проблема, показати, що дитина небайдужа вам і ви готові вислухати і допомогти у проблемі, неважливо наскільки неважливою вона вам покажеться, для дитини в той критичний момент, навіть незначна проблема може бути дуже болючою.

Навіть якщо вам здається, що у дитини все є і вона щаслива (або має бути, за вашою думкою), але це не відміняє переживань під час підліткового періоду, який є доволі проблемним.

В історії з відео, у хлопчика був дорогий телефон (навіть не один), дорога форма для хокею, повна сім’я і життя в достатку, але, мабуть, хлопчик не відчув до себе достатньо уваги.

Джерело: https://sites.google.com/site/krivoyrogkzsh48/poperedzenna-suiecidalnih-proaviv-v-pidlitkovomu-seredovisi
https://www.youtube.com/user/TUTBYtv

Як уникнути погіршення психологічного стану під час карантину?

Скасовані поїздки і зустрічі, невиконані плани, а ще постійне відчуття тривоги - такі реалії життя в світі, в якому поширюється COVID-19.

Зараз необхідно подбати і про власне психологічний комфорт, щоб зменшити відчуття тривоги. Адже поняття «здоров'я» включає в себе не тільки фізичний компонент, а й психічний.

Відчувати тривогу - нормально. Це одна з наших внутрішніх систем попередження, яка сигналізує про небезпеку і загрозу, мобілізує всі фізичні і психічні ресурси і готує наш організм до відбиття або виходу з небезпечної ситуації. Навіть щасливі події, такі як переїзд в новий будинок або святкування ювілею, можуть викликати тривогу, адже людина боїться втратити контроль над ситуацією.

Час від часу почуття тривоги може бути корисним. Наприклад, це може мотивувати вас краще підготуватися до іспиту або виконати завдання на роботі.

Особливо такі переживання можуть виникати через нові і не до кінця досліджені явища. Адже людям подобається бути впевненими. Ми запрограмовані на те, щоб знати, що відбувається, і помічати речі, які нам загрожують. В даний час це - пандемія хвороби COVID-19, відома як «Коронавірус».

Велика частина занепокоєння йде від відчуття того, що, на нашу думку, ми повинні контролювати, але не можемо.

• Ви можете відчувати себе безпорадними, постійно думаючи, що станеться або що робити. Це викликає перманентний стрес, через який може постраждати ваше психічне здоров'я.
• Ви можете відчувати себе більш роздратованими, ніж зазвичай, злими, безпорадними або сумними, більш пригніченими або менш мотивованими для виконання повсякденних справ.
• Ви можете помітити, що сильно розчаровані оточуючими або хочете повністю відгородитися від світу, уникнути будь-яких нагадувань про те, що відбувається.

Важливо пам'ятати, що ми не безпорадні в світлі поточних подій. Ми завжди можемо вибрати свою відповідь. Ось кілька речей, які ви можете зробити, щоб подбати про своє психічне здоров'я в умовах невизначеності.

• Відокремте то, що знаходиться під вашим контролем, і те, на що ви вплинути не можете.

Зосередьтеся на тому, що ви точно можете зробити. Мийте руки. Нагадуйте іншим мити їх. Приймайте вітаміни. Висипайтеся. Обмежте споживання новин. Вам дійсно потрібно знати, що відбувається на круїзному кораблі посеред океану, якщо ви на ньому не перебуваєте? Вам точно стане в нагоді інформація про те, скільки людей в Новій Зеландії заразилися коронавірусом за останню добу?

• Робіть те, що допомагає відчувати себе в безпеці.

Обмежте відвідування громадських місць, але переконайтеся, що ви не відгороджуватися від соціуму, коли фізично ізолюєте себе, так як це викликає депресію.

Щоб зайняти свій мозок і зменшити тривогу, складіть план дій на випадок надзвичайної ситуації. Випишіть номери телефонів сімейного лікаря, найближчого пункту невідкладної медичної допомоги і гарячої лінії для отримання інформації про коронавірус, або волонтерської організації, яка зможе вам допомогти.

• Залишайтеся «тут і зараз».

Можливо, ваше занепокоєння ускладнюється, коли ви думаєте не тільки про те, що відбувається зараз, а й міркуєте про майбутнє. Коли ви стурбовані чимось, що до сих пір не відбулося, виконайте просту вправу. Зверніть увагу на речі, які вас оточують в даний момент. Зафіксуйте звуки, кольори, смаки і інші сенсорні відчуття в цей момент і назвіть їх. Залучення в усвідомлену діяльність - це один із способів заспокоїтися, коли здається, що все існує поза вашим контролем.

• Будьте на зв'язку.

Не намагайтеся подолати стрес наодинці. Чи не стримуйте свої емоції. Звертайтеся, якщо вам потрібна додаткова підтримка. Поговоріть з друзями про те, що ви відчуваєте. Спілкуйтеся з батьками та близькими, яких не можете відвідати. Якщо ви відчуваєте гостре занепокоєння і не можете з ним впоратися, не соромтеся звернутися за допомогою до фахівця з психічного здоров'я.

Самоізоляцію слід розцінювати як час усамітнення з собою і власними думками, час, коли можна «перевести дух», зупинитися і подумати про те, що особисто для вас є найважливішим. Пам'ятайте, що під час карантину життя не зупиняється, а турбота про себе і пильне ставлення до власних потреб допоможе легше пережити цей період.

• Встановіть розпорядок дня.

Намагайтеся організувати свій день (особливо якщо працюєте дистанційно або перебуваєте у відпустці) так, щоб він не надто відрізнявся від вашого звичного розпорядку.

Якщо у вас звільнилося кілька вільних годин - готуйте нові страви, вчіть іноземні мови, малюйте і читайте, скористайтеся віртуальними можливостями, які надають провідні університети, музеї, оперні театри. Зайнятість різноманітними справами дозволить менше відволікатися на тривожні думки і дозволить підтримувати відчуття спокою і контролю.

«Подорожуйте»з гугл картами

Відвідуйте музеї України:

Музеї України просто неба

Музеї онлайн

Україна Incognita

Інтерактивний музей «Відвідай» Музеї Львівщини

Слухайте та дивіться онлайн концерти 

Культурно збагачуйтесь з Віденською оперою, яка на час карантину безкоштовно пропонує переглядати свої виступи 

Інформаційне агенство «Вчасно» зробили підбірку платформ, які на час карантину відкрили безкоштовний доступ або надають більше можливостей для цікавого проведення часу та самоосвіти. Так є такі розділи, як Кіно, музика і театр, бібліотека,подорожі та тури.

• Подбайте про своє тіло.

Робіть вправи вдома на килимку, танцюйте під улюблену музику, «відвідайте» заняття йогою онлайн. Не забувайте про якісний сон і повноцінне харчування. Це допоможе краще справлятися зі стресом і підтримувати захисні функції організму на належному рівні.

• Дотримуйтесь інформаційну гігієну.

Довіряйте тільки перевірених джерел. Робіть перерви від перегляду або читання новин. Постійний моніторинг повідомлень про пандемію рівнозначний печалі і відчуття безсилля. Вимкніть оповіщення новинних сайтів і додатків. Визначте час, коли ви будете перевіряти, що сталося в світі, наприклад, один раз в день.

Будьте уважні до власних відчуттів. Не забувайте мити руки і робити те, що приносить вам задоволення!

Джерело: https://psyfactor.org/news/coronavirus-2.htm

Фізична активність під час карантину дуже важлива!

Через карантин вся сім'я постійно проводить час вдома. І якщо для дорослих не проблема самоорганізуватися, то у дітей накопичується багато енергії, яку нікуди дівати. Крім того, перебування на дитячих і спортивних майданчиках заборонено, а уряд наполегливо рекомендує утриматися від прогулянок у парках. Тому саме час привчити дітей до регулярної зарядки.

• Чому для дітей важлива рухова активність

Фізична активність відіграє важливу роль у формуванні організму. Завдяки рухливості розвивається моторика, розумові процеси, зміцнюється організм і є можливість запобігти появі безлічі хвороб. Регулярне фізичне навантаження зміцнює імунітет, а це зараз дуже важливо.

Занадто рухливим дітям зарядка допоможе заспокоїтися і правильно використовувати свою енергію. А більш повільні та спокійні діти зможуть активізуватися.

Також діти зараз можуть перебувати у пригніченому психологічному стані, адже вони не до кінця усвідомлюють, чому введені суворі обмеження і можуть уловлювати тривогу батьків через ситуацію, що склалася. Фізичні вправи допомагають боротися зі стресом і чинять позитивний вплив на емоційний стан.

• Вправи для зарядки

Для зарядки можна використовувати такий комплекс вправ:

·                     ходьба на місці або по колу;

·                     біг на місці в повільному темпі;

·                     обертання головою по колу;

·                     стрибки на місці на одній або двох ногах;

·                     нахили корпусу вперед-назад і вправо-вліво;

·                     присідання;

·                     обертання тазом по колу.

Варіанти зарядки можна знайти на дитячому YouTube-каналі «Телеканал ПЛЮСПЛЮС». Відео записані в ігровій формі, а зарядку проводить мультяшний герой. Кожне відео закінчується формуванням корисної звички — пити воду. Ось один із прикладів подібного ролика.

Для дітей старшого шкільного віку можна запропонувати танцювальні розминки, наприклад Zumba.

• Тривалість зарядки

Тривалість зарядки залежить від віку дитини:

·                     1 —2 роки — до 5 хвилин;

·                     3 —4 роки  — 5—8 хвилин;

·                     5 —6 років — до 10 хвилин;

·                     7 —10 років — 10 —15 хвилин;

·                     з 10 років — 15 —20 хвилин.

• Як зацікавити дитину зарядкою

Важливо виконувати вправи разом з дитиною. Діти повторюють поведінку дорослих і переймають їхні звички. Не зовсім правильно, коли батьки змушують дитину робити зарядку, а самі в цей час лежать на дивані або сидять перед комп'ютером.

Якщо дитина в поганому настрої, не варто примушувати її виконувати вправи. Краще почекати, коли її настрій покращиться. Інакше в свідомості закріпиться асоціація «поганий настрій — зарядка».

Можна додати ігрові елементи, наприклад, пограти в супергероїв, які розминаються перед тим, як рятувати світ. Зарядка пройде набагато веселіше, якщо на фоні включити енергійну музику або ті пісні, які любить дитина.

Самоізоляція — не час сумувати. Це відмінна можливість сформувати нові корисні звички у дитини, які залишаться з нею і після закінчення карантину.

Джерело: https://mixsport.pro/ua/blog/zaradka-dla-detej-vo-vrema-karantina

Рекомендації по попередженню насильства в сім’ї під час карантину

Мій дім – моя фортеця. Так кажуть, коли вважають власний дім найбезпечнішим місцем на планеті, місцем де можна уникнути несправедливості ті кривди. Та на жаль, не для всіх учасників освітнього процесу є радісною новиною побути разом з рідними на карантині. Хоча залишатися вдома – одна з ключових рекомендацій, яка максимально поширюється через усі канали комунікацій. Але власна домівка не завжди може бути найбезпечнішим місцем. Особливо, коли йдеться про тих, хто страждає від домашнього насильства. У той час, коли вся родина постійно перебуває вдома, кількість випадків насильства може збільшуватись та загострюватись.

Напруга зростатиме, адже ізоляція під час карантину схожа до клітки, в якій сім’ї мають перебувати цілими днями. Такий досвід для більшості з нас є зовсім незрозумілими і обтяжуючими. Ймовірність, що можуть виникати конфлікти чи суперечки суттєво зростає. Причина – наші базові потреби частково порушені: немає відчуття безпеки, вимушені відпустки за власний рахунок чи зупинка власної справи; втрата можливості скинути внутрішнє напруження – відвідувати розважальні заклади, проводити час з друзями, і просто побути наодинці.

В таких умовах важливо зберігати свої особисті межі і межі інших. Це означає – дозволяти собі та іншим висловлювати свої думки, відповідати за власну поведінку, демонструвати самоповагу і повагу до інших, вміти чути і намагатися досягнути компромісу.

• 8 порад, які допоможуть співіснувати цілодобово в одному просторі, поважаючи межі одне одного:

1. Насамперед потрібно пам’ятати, що ця кризова ситуація не буде вічною, адже людство не раз переживало пандемії.

2. Щоранку, прокинувшись, казати собі якусь мотивуючу фразу. Або ще цікавіший варіант: домовитись з членами сім’ї, щоб кожен написав на окремих стікерах такі підтримуючі фрази; поскладати їх в коробку чи прозору посудину. І кожного ранку кожен витягатиме підтримуюче послання на день.

3. Зберігати авторство свого життя: планувати свій день, виходячи зі своїх потреб – це і спільний час з рідними, і час для свого задоволення (відновити хобі, вивчати іноземну мову, читати, дивитись фільми, слухати музику чи писати її та багато іншого); професійні завдання, коли працюєш в режимі онлайн.

4. Фізична активність (зараз вона просто необхідна!). Вчені довели, що фізичні вправи чи ранкові/вечірні прогулянки підтримують наш психологічний і емоційний стан, і тим самим зводять до мінімуму виникнення депресії та надмірної тривоги.

5. Розподілити між собою ролі. Особливо це стосується сімей, де є діти. Не забувайте про те, що дітям потрібна ваша підтримка. Адже навчання перейшло в режим онлайн і не всім дітям вдається самотужки опрацьовувати матеріал, окрім цього вони звикли до активності, відвідували різноманітні гуртки і просто гуляли з друзями. Намагайтеся проговорити і навіть прописати обов’язки. В кожного тоді буде своя відповідальність, повага до іншого. Це допоможе знімати навантаження на одну людину і згуртовувати вашу сім’ю.

6. Для збереження доброго партнерського стосунку не забувайте про слова вдячності, підтримки, компліменти. Можна спільно переглядати фото чи відео з сімейних подій, поїздок. Дозвольте собі мріяти, обговорюйте майбутні плани. В такий спосіб ви зможете переключати свою увагу на позитив, отримуючи радість та ресурс.

7. Домовитися про час, який можна проводити, як заманеться, щоб скидати зайве напруження. Дозволити собі трохи відпочити.

8. Домовитися про правило «стоп» - якщо хтось відчуває, що йому забагато, то може просто сказати «стоп» і таким чином зупинити напругу, що зростає в тій чи іншій ситуації.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

·                     Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

·                     Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

·                     Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

·                     Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

·                     Ламання та знищення особистих речей;

·                     Використання брутальних слів, лайка;

·                     Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

·                     Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

·                     Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

·                     Звинувачування у всіх проблемах;

·                     Критикування думок, почуттів, дій;

·                     Поводження із ним/нею як із прислугою;

·                     Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

·                     Нехтування дитиною;

·                     Нехтування обов’язків стосовно дитини;

·                     Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

·                     Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

·                     Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

·                     Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

·                     Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

·                     Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

·                     Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

·                     Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

·                     Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

·                     Діти відчувають сум.

·                     Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

·                     Реагувати надто агресивно;

·                     Не визнавати авторитетів;

·                     Бути пасивними чи пригніченими;

·                     Мати вигляд заляканих;

·                     Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.      Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.      Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.      Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4.      Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

·                     Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;

·                     Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї

1.      Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2.      Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3.      Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4.      Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалістів.

     

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Телефони «гарячих ліній»:

·    -  Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації «Ла Страда – Україна» працює у звичайному режимі – безкоштовно, анонімно, конфіденційно. Всі можуть звернутися (або перенаправити до фахівців) за номерами: 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних), коли потребуватиме допомоги;

·    -   Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);

·     -  Державний кол-центр з питань запобігання домашьому насильству 1547;

·    -  Урядовий кол-центр 1545;

·    -  У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800-213-103

Джерела: https://dyvys.info/2020/03/25/domashnye-nasylstvo-v-umovah-karantynu-yak-unyknuty/

http://www.bmet.org.ua/index.php/dlya-batkiv/83-nasylstvo-v-simii