В п’ятому класі умови
навчання кардинально змінюються від одного основного вчителя до системи «класний
керівник – вчителя-предметники», уроки, як правило проходять в різних
кабінетах.
В наш час перехід із
початкової школи в середню співпадає з закінченням дитинства – достатньо стабільним
періодом розвитку. Як показує практика, більшість дітей переживає цю подію як
важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «вже не маленькі».
Перехід в з початкової
школи в середню пов’язаний зі зростанням навантаження на психіку учня. Різка
зміна умов навчання, різноманітність і якісне ускладнення вимог, що пред’являються
до учня різними вчителями, і навіть
зміна позиції «старшого» в початковій школі на «самого маленького» в середній –
все це є доволі серйозним випробування для психіки школяра.
В адаптаційний період
діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв’язними»,
занадто шумними, метушливими. У них може знизитись працездатність, вони можуть
стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.
У більшості дітей подібні
відхилення носять одиничний характер і зникають, як правило, через 2-4 тижні
після початку навчання. Але є діти у яких процес адаптації затягується на 2-3
місяці і навіть більше.
Вікові психологічні особливості п’ятикласника
Вік дітей п’ятого класу
можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового.
Психологічно цей вік пов'язаний
з поступовим набуттям відчуття дорослості – головного особистісного
новоутворення молодшого підлітка. Шлях усвідомлення себе важкий, прагнення
набуття себе як особистості породжує потребу у відчужені від всіх, хто до цього
звично мав вплив на дитину, і в першу чергу – від сім’ї, від батьків. Зовні це
відчуження часто виражається в негативізмі – прагненні протистояти будь-яким
пропозиціям, судженням, відчуттям дорослих. Звідси така кількість конфліктів з
дорослими. При цьому негативізм – первинна форма механізму відчуження, він же є
початком пошуку підлітком власної унікальності, пізнання власного Я. Цьому ж
сприяє і орієнтованість підлітків на встановлення довірливо-дружніх відносин,
засвоюються навики рефлексії наслідків свого або чиєїсь поведінки, соціальні
норми взаємодії людей, моральні цінності. Пізнання іншого, схожого на мене, дає
можливість, як в дзеркалі, побачити і зрозуміти свої власні проблеми.
Саме в силу психологічної
цінності відносин з однолітками відбувається заміна ведучої навчальної
діяльності (що було характерно для молодшого школяра) на провідну діяльність
спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріоритети і в стінах школи. Розумова
активність підлітків висока, але здібності будуть розвиватися лише в
діяльності, що викликає позитивні емоції; успіх (або неуспіх) істотно впливає
на мотивацію навчання. Оцінки грають важливу роль в цьому: висока оцінка дає
можливість підтвердити свої здібності. Збіг оцінки і самооцінки важливо для
благополуччя підлітка. У протилежному випадку неминучий внутрішній дискомфорт і
навіть конфлікт. Враховуючи при цьому фізіологічні періоди пубертатного віку (неузгодженість
темпів росту і розвитку різних функціональних систем та ін.), можна зрозуміти і
крайню емоційну стабільність.
Деякі анатомо-фізіологічні особливості підлітків 11-15
років.
Специфіка підліткового
віку визначається перш за все біологічним фактором – процесом бурхливого
статевого дозрівання. Цей період, що починається в 10-11 років у дівчаток і в
11-12 років у хлопчиків, продовжується в середньому від 3 до 5 років і
завершується настанням статевої зрілості. Процес статевої зрілості протікає під
контролем нервової системи і при участі залоз внутрішньої секреції.
У дівчаток змінюється
форма скелету, таз розширюється, по іншому розподіляється м’язова і жирова
тканини, фігура набуває жіночих рис.
У хлопчиків в процесі
дорослості змінюється голос, змінюється робота статевих органів. Інтенсивний ріст
скелетних м’язів іде в умовах тканинної і кисневої недостатності. Організм відчуває
перевантаження. Підліток швидко втомлюється, у нього знижується витривалість.
Дуже важливо в цей період
не пред’являти по відношенню до підлітків завищених вимог, спокійно і з повагою
відноситись до того, що успіхів стало менше, чим в 10 років.
У підлітка 11-13 років знижується
швидкість оперативного мислення, погіршується розумова працездатність. Але ці
явища носять короткочасний характер і зовсім не означає, що дитина лінива,
слаба інтелектуально або має поганий характер.
Просто по об’єктивним
причинам він в даний час, не може в значній мірі контролювати і управляти
собою.
Так як соціальне і
біологічне дозрівання у підлітка іде паралельно і взаємопов’язано, то стала в
8-9 років особистісна гармонія зазнає нищівних змін. В цьому і складається
важкість перехідного віку, як для самої особистості, так і для оточуючих людей.
В 11-13 років підліток
намагається визначити свою роль і місце в соціумі. У спілкування на перше місце
виходить налагодження контактів з однолітками. Самовідчуття в середовищі
однокласників, друзів по секції, гуртку, компанії стає визначним. Потреба у
визнанні і самоствердженні також реалізується серед однолітків. Підліток старається
знайти поза школою нову сферу для реалізації своєї потреби.
Рекомендації батькам для успішної адаптації
майбутнього п’ятикласника
1. Надихайте дитину на розповідь про свої шкільні
справи
Не обмежуйте сою
цікавість звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день в школі?». Кожен
тиждень обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно спілкуйтесь з дитиною
про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події і деталі про які дитина
повідомляє вам, використовуйте їх в подальшому для того, щоб починати подібні
бесіди про школу. Крім того, обов’язково питайте вашу дитину про його однокласників,
справи в класі, шкільних предметах, про вчителів.
2. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником і
вчителями вашої дитини про його успішність, поведінку і взаємовідносини з
іншими дітьми.
Без вагань поспілкуйтесь
з вчителем, якщо ви відчуваєте, що не знаєте про його шкільне життя чи про його
проблеми, пов’язані зі школою, чи про взаємозв’язок його шкільних і домашніх
проблем. Навіть якщо немає особливих приводів для хвилювань, консультуйтесь з вчителем вашої дитини не
рідше одного разу в місяць. Під час будь-якої бесіди з вчителем висловіть
своє прагнення зробити все можливе для того, щоб покращити шкільне життя
дитини. Якщо між вами і вчителем виникають серйозні розбіжності, прикладайте
всі сили, щоб мирно вирішити їх. Інакше ви можете випадково поставити дитину в
незручне становище між вибором у вірності вам і повазі до свого вчителя.
3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю
системою покарань і заохочень.
Ваша дитина повинна
розцінювати свою хорошу успішність як нагороду, а неуспішність – як покарання. Якщо
у дитини навчання іде добре, проявляйте частіше свою радість, можна навіть
робити невеликі святкування з цього приводу. Але виражайте свою заклопотаність,
якщо у дитини не все добре в школі, і, якщо необхідно, наполягайте на більш
уважному виконанню ним домашніх і класних завдань. Постарайтесь, наскільки
можливо, не встановлювати покарання і заохочення: наприклад, ти на півгодини
більше можеш посидіти за комп’ютером за хороші оцінки, а на півгодини менше –
за погані. Такі правила самі по собі можуть привести до емоційних проблем. Пам’ятайте,
що не лише оцінка повинна бути в центрі уваги батьків, а знання, навіть якщо
сьогодні їх не можна використати. Тому думайте про майбутнє і пояснюйте дітям,
де і коли можна буде використати знання.
4. Знайте програму і особливості школи, де навчається
ваша дитина.
Вам необхідно знати, яке
шкільне життя вашої дитини, і бути впевненим, що вона отримує хорошу освіту в
хороших умовах. Відвідуйте всі заході и зустрічі, що організовуються
батьківським комітетом і педагогічним колективом. Потрібно також мати
інформацію про дисциплінарні правила, що встановлені в школі і класі,
різноманітні можливості навчання, що надається школою вашій дитині.
5. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але
не робіть їх самі.
Встановіть разом з
дитиною спеціальний час, коли потрібно виконувати домашнє завдання, отримані в
школі, і стежте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші
звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань і впевніться, що
у дитини є все необхідне для їх виконання найкращим чином. Однак якщо дитина
звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашнім завданням, допоможіть їй
знайти відповіді самостійно, а не вирішуйте їх за неї.
6. Особливі сили прикладайте для того, щоб
підтримувати спокійну і стабільну атмосферу в домі, коли в шкільному житті
дитини відбуваються зміни.
Такі події, як перші
декілька місяців в школі, початок і кінець кожного року, перехід з початкової
школи в середню і старшу, можуть привести до стресу дитину шкільного віку. При будь-якій
можливості намагайтеся уникнути великих змін чи порушень і домашній атмосфері
протягом цих подій. Спокійне домашнє життя вашої дитини допоможе йому більш
ефективно вирішувати свої шкільні проблеми.
Важливе безумовне прийняття
дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими вона вже зіткнулась або може
зіткнутися. Схвалення: «Я тебе люблю», «Я вірю, ти зможеш», «Я з тобою, у тебе
все вийде».
7. Зверніть увагу на заняття спортом або прогулянки,
правильне харчування, вітамінізацію.
Малорухливий спосіб життя
призводить до застійних явищ, недостатньому кисневому харчування і негативно
позначається на фізичному розвитку дитини. Не забувайте про зміну навчальної
діяльності дитини вдома, створюйте умови для рухової активності між виконанням
домашніх завдань, піклуйтесь про правильний світловий режим. Попереджуйте короткозорість,
викривлення хребта, тренуйте дрібні м’язи кистей рук. Обов’язково вводьте в
раціон дитини вітамінні препарати, фрукти, овочі. Організуйте правильне
харчування. Піклуйтесь про загартування дитини, максимальну рухову активність,
зробіть вдома спортивний куточок, придбайте спортивний інвентар: скакалки,
гантелі, м’ячі та ін. Виховуйте у дитини відповідальність за своє здоров’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар