Психологічні особливості життя підлітка

      Підлітковий вік є одним із найкритичніших етапів життя. Вікові межі підліткового віку можуть знаходитись у діапазоні 11- 16 років, хоча у кожної дитини може починатись і закінчуватись раніше чи пізніше вказаного віку.

Початок підліткового віку можна помітити в активних змінах фізіологічного розвитку, поведінки, смаків, поглядів дитини. Найбільш помітним є нестабільний емоційний фон, який багато в чому пояснюється активним виробленням організмом гормонів. Підліток може болісно сприймати дуже багато життєвих ситуацій та моментів.

У соціальному плані збільшується значення спілкування з однолітками та друзями, спілкування зосереджується у соціальних мережах, телефонних розмовах, зустрічах та прогулянках з друзями. Батьки, родичі та вчителі відходять на задній план. Так, підліток може нічого, або майже нічого не розповідати батькам про себе. Часто спостерігається підвищення конфліктності у стосунках із батьками та старшими. Це зумовлюється гострим проявом почуття дорослості, яке не є фактичним, оскільки підліток залежний у фінансовому та інших планах від батьківської сім’ї.

Проте дитина заявляє про свою позицію, хоче мати такі ж самі права, як і дорослі, бажає володіти статусом дорослої людини. Особливо гостро постає це питання у тих ситуаціях, коли вимоги у сім’ї до дитини та до батьків істотно відрізняються. Підвищується почуття несправедливості до підлітка та відстоювання власної позиції.

В певній мірі загострення почуття дорослості підкріплюється друзями, які часто є старшими (або повнолітніми), і щоб довести свою дорослість потрібно поводитись таким чином як і решта членів групи. Залежність від думки важливої для підлітка групи може мати негативні наслідки (вживання алкоголю, тютюну чи наркотичних речовин, ранній статевий досвід тощо).

Часто, навіть маючи свою думку, підліток приймає думку групи, для того, щоб не виділятись в ній та не бути відкинутим. У цьому віці відбувається розширення самосвідомості, формування та розширення бачення власного «Я», формування ідеалів, цінностей, порівняння себе з іншими, визначення свого місця у світі, які можуть бути досить нестабільними.

Особливе місце займає стурбованість стосовно свого зовнішнього вигляду, яка може переходити у болісні переживання стосовно власної ваги, пропорційності та розмірів частин тіла, чистоти шкіри тощо.

Особливістю підліткового віку є ще одна важлива подія – поява романтичних бажань, закоханість та перші романтичні стосунки. І ця сфера є досить проблемною, адже підліток починає робити перші кроки у побудові власних стосунків. Часто в цьому віці створюються «шлюби в мініатюрі», які проявляються у надмірній залежності пари один від одного, постійна підтримка контакту із партнером.

Зазвичай одна зі сторін втомлюється від такого формату стосунків і вирішує вийти з них, що завдає неабиякого болю партнеру. Часто такі стосунки спостерігаються і у дорослих, проте, у підлітковому віці вони можуть мати більш негативні наслідки, оскільки підліток ще не сформував своїх способів вирішення важких життєвих ситуацій, може впадати в тривалі депресивні стани, у нього можуть з’являтись суїцидальні думки.

Батьки у цьому процесі перебувають у не меншому стресі, ніж їх діти. Будучи спостерігачем страждань власної дитини, її швидкого дорослішання, негативізму по відношенню до них, може скластись враження, що дитина не  потребує їх допомоги.

Проте, це не так. У цих складних переживаннях, які торкаються усіх сфер життя підлітка, йому потрібна надійна, постійна, стабільна і безпечна основа, на яку вони можуть опертись у ті моменти, коли не будуть знати, що робити далі, коли зайдуть у «глухий кут», з якого ні друзі, ні знайомі не мають вирішення. Діти все таки потребують чітких рамок, які будуть тримати їх у певних межах, даючи можливість досліджувати цей світ, але не виходячи за межі дозволеного. Розуміння не лише своїх прав, але і обов’язків.

Проконтролювати усе і всіх неможливо, тому важливими є розмови і ознайомлення підлітка із особливостями дорослого життя, щоб роблячи певний свій життєвий вибір, він міг опиратись на якусь основу, яка може бути закладена батьками.

Перевага батьків полягає в тому, що вони вже пережили цей вік, і є дорослими. Підлітку ж потрібно проживати цей період зараз. Порадою для батьків може бути спроба згадати своє дитинство, свій підлітковий вік, які труднощі були тоді, яким найбільш дієвішим способом вони справлялись із труднощами, як їм в цьому допомагали інші люди, і які дії оточуючих викликали найбільше протесту.

Часто для вирішення усіх проблемних моментів сили батьків перебувають на межі виснаження, їм потрібна професійна та чисто людська підтримка, можливість видихнути, відчути себе, заручитись підтримкою та допомогою спеціаліста. Одним із таких спеціалістів може стати психолог, який може працювати як із самими батьками, так і з підлітком.

 

Про методичний посібник із протидії торгівлі людьми "Живи вільно"

 За оцінками Міжнародної організації з міграції 160 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року. А згідно з даними Дитячого фонду ООН кожен 4-й постраждалий у світі - дитина.

Саме тому громадська спілка «А21 Україна» разом з Міністерством освіти і науки України ініціювали проведення Всеукраїнського уроку «Живи вільно!», а також розробили методичний посібник для вчителів та дітей, щоб припинити поширення сучасного рабства в Україні та в усьому світі. Посібник доступний за посиланням: методичний посібник "Живи вільно"

Ми переконані, що запобігти злочинам торгівлі людьми можна, якщо проводити просвітницьку діяльність серед дітей, які ще навчаються у школах. Пам’ятаймо, що свобода та недоторканість кожної особи — це наше надбання!

Як діяти в ситуаціях, які потребують негайного втручання

 

В житті трапляються ситуації, які вимагають негайного реагування, наприклад, якщо людина має панічну атаку або суїцидальні наміри. Тоді потрібна допомога «тут і зараз», і в таких ситуаціях турбота про конфіденційність може відійти на другий план.

Панічна атака

Дуже часто, коли є надмірний зовнішній тиск та багато тригерів, що провокують тривогу й стрес, витривалість нашої нервової системи знижується. Ми стаємо більш вразливими до панічних атак.

Панічна атака — це раптовий стан. У вас починає гучно битися серце, ви починаєте часто дихати, вам здається, що ви помираєте, втрачаєте здоровий глузд, що вам потрібно більше повітря, бо ви задихаєтеся. 

Як каже психотерапевт, доктор психологічних наук, член групи експертів МОЗ напрямку «Психічне здоров’я» Віталій Климчук: «Інколи це схоже на серцевий напад, з тією різницею, що панічну атаку не супроводжує фізичний біль. Може бути важкість у шлунку та різке спітніння. Важливо знати: панічна атака — це те, що минає. Що б ви не робили, вона мине сама по собі. Від неї неможливо померти».

Якщо ви бачите, що в людини є прояви панічної атаки, запитайте в неї, чи мала вона такий досвід раніше, і якщо так, варто уточнити, що їй допомагало в такому випадку. 

Якщо ні, то поясніть, що з нею відбувається. Залишайтеся спокійним/спокійною, говоріть короткими реченнями, не робіть припущень, а запитайте в людини прямо, що їй потрібно.

Дихання, повітря, сісти, вода — допоможіть з цим. Запевніть людину, що вона перебуває в безпеці, що незабаром симптоми пройдуть. Як правило, панічна атака триває три-чотири хвилини. Але важливо не те, що ви зробите під час панічної атаки, важливо те, що ви зробите потім.

Слід запитати, чи знає людина, де отримати інформацію про панічні атаки. Якщо ні, запропонуйте їй надійне джерело інформації, а також запропонуйте звернутися по фахову допомогу, якщо панічні атаки повторюватимуться. 

Якість життя погіршують не панічні атаки, а панічний розлад — тобто коли панічні атаки стають повторюваними та регулярними. Скажіть, що якщо таке траплятиметься, варто звернутися до психотерапевта, бажано фахівця з когнітивно-поведінкової терапії. За кілька сесій стан людини покращиться, а за вісім-десять сесій вона позбавиться від панічного розладу на все життя.

 

 Суїцидальні думки

Суїцидальні думки можуть з’являтися як на тлі психічних розладів, зокрема депресії. Проте часом вони можуть виникати і в людини, яка досі не стикалася з ментальними проблемами. Наприклад, якщо вона зазнала сильного стресу чи перебуває у стані психічного та фізичного виснаження. 

Жодна людина не хоче померти. Людина просто не хоче жити з болем. Ідея про самогубство може означати припинення страждання, напруження, внутрішньої дисгармонії або болючих емоцій. Потужна дія стресу ніби примушує людину прокручувати цю думку в голові, хоча насправді людина не хоче вмирати.

Людина може мати суїцидальні наміри, якщо:
— погрожує завдати собі шкоди чи вбити себе;
— шукає способів самогубства: доступ до зброї, гострих предметів, лікарських та інших засобів;
— говорить або пише про смерть чи самогубство;
— проявляє безнадію;
— вдається до ризикованих дій;
— проявляє лють, злість, бажання помститися;
— почувається, неначе в пастці, у безвиході;
— збільшує вживання алкоголю та інших токсичних речовин;
— проявляє тривогу, збудження, безсоння чи надмірну сонливість;
— уникає друзів, родини, спільноти;
— має суттєві зміни у настрої;
— говорить, що не має сенсу життя, життєвої мети.

Часом людина, яка думає про самогубство, заздалегідь починає приводити свої справи до ладу — зустрічатися з членами сім’ї, дарувати особисте майно, складати заповіт та прибирати своє житло так, наче в ньому більше не житиме.

У багатьох випадках самогубству можна запобігти. Для цього варто знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, розпізнавати попереджувальні ознаки скоєння самогубства та втрутитися до того, як це може трапитися.

Ми часто цього боїмося, але дізнатися, чи людина має суїцидальний настрій, дуже просто. Треба просто запитати. Дуже простими словами. “Чи думаєш ти про самогубство? Чи думаєш ти про те, щоб вбити себе?” Це прості питання, але ми їх боїмося. Ми нічого не спровокуємо цими запитаннями. Ми не підкинемо цю ідею людині. Ми лише підштовхнемо її до отримання підтримки та допомоги. 

Якщо ви помітили у близької людини чи колеги схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, — допомогти отримати кваліфіковану допомогу від фахівців. Якщо стан загострюється, а людина не реагує на ваші поради, то варто звернутися до швидкої допомоги, кризової служби або на «гарячу лінію».

В публікації використано матеріали з сайту ARC(Психея)

Як розвинути мотивацію дітей

Деякі  батьки говорять про те, що їхня дитина не хоче навчатися та сподіваються, що зі зміною школи зміниться мотивація до навчання.  Як правило, дитина не хоче відвідувати школу де їй нецікаво, де вона  не отримує задоволення від шкільного процесу.

Мотив (лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

Інтерес – це наявність пізнавальної потреби, і вона є в будь-якій дитині, головне її активізувати. Природнім мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Але не все в навчанні може викликати стійкий природний пізнавальний інтерес. Тому краще формувати та розвивати і пізнавальний, і соціальний типи навчальної мотивації. Навчальну мотивацію як пізнавальну, так і соціальну можна та потрібно формувати, використовуючи весь арсенал методів навчання: словесні, наочні, практичні, дидактичні та інші.
Інтерес, як головна складова навчальної пізнавальної мотивації, поділяється на три ознаки:
– позитивні емоції, які викликані діяльністю;
– пізнавальна складова (я дізнався про щось нове);
– результат (я це зробив).
Дуже важливо, щоб процеси мислення, уваги, пам’яті під час виконання завдань  стали ефективнішими. Для цього потрібно, щоб їх супроводжували сильні емоції (радість, гнів, здивування та ін.) Треба уникати непосильних труднощів та дуже повільного темпу викладання матеріалу.
Методи формування пізнавального та соціального навчальних інтересів:
·       Методи формування пізнавального навчального інтересу: дискусія, диспут, метод опори на власний пережитий досвід, рольові ігри, створення проблемних ситуацій та ін.
Як створити заняття емоційно-забарвленим?  Невідомі та  парадоксальні факти, складні та цікаві ситуації з життя відомих людей, незвичайні природні та соціальні явища можуть надихнути на створення особливого спілкування між вчителем, батьками та дитиною.
·       Методи формування соціального навчального інтересу: позитивний приклад (приклад успішного родича, батьків, відомої людини, найкраще того, ким захоплюється дитина); бесіди-переконання ( обов’язково поцікавтесь думкою самої дитини); практичне привчання до виконання вимог, пояснення, заохочення(обов’язковий контроль з боку батьків за виконанням тих чи інших  доручень). 

Навчально-пізнавальні мотиви спочатку формуються, потім починають діяти автоматично як звичка, і нарешті у старшій школі стають усвідомленим вибором головної  діяльності учня. Якісний розвиток інтелектуальних здібностей змалечку надає  дитині  більше шансів проявити  та зберегти пізнавальний інтерес в навчанні. А головною запорукою успішності дитини є батьківська любов та гармонійне, розвиваюче спілкування щодня.
Ось декілька способів спілкування з дитиною для формування її мотивації:
1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.
2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.
3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.
4. “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.
5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.
7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”
8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”. 

Цікаві завдання з психології для учнів 1-4 класів "Професія моєї мрії"

 1. Перегляньте відеопрезентацію про професії

2.Пройдіть цікаве завдання "Доповни речення (професії)"

3. Розгадайте кросворд "Загадки про професії"

Успіхів!