Підготовка
до розвитку креативності особистості – процес тривалий, тому його необхідно
починати якомога раніше, коли діти найбільше сприйнятливі до нового, коли немає
стереотипів. Молодший шкільний вік є сензитивним (найбільш сприятливим,
«чутливим») етапом розвитку креативності дитини, її самореалізації та зростання
її особистісної гідності. Розвиток креативності особистості відбувається
найбільш результативно, якщо:
• створюються ситуації вибору, педагогічний процес включає завдання,
які виконуються за участю уяви;
• організовується співтворчість у дитячому колективі з метою прояву і
розвитку креативності кожного;
• забезпечується вдосконалення креативної спрямованості особистості
педагога;
• використовуються технології розвитку креативного мислення;
• здійснюється систематичне проведення і аналіз діагностики.
Рекомендації щодо розвитку креативного потенціалу учнів:
1. У процесі вирішення креативного завдання першорядна мета педагога
полягає в тому, щоб у жодному разі не висловлювати осуду. Учень обов'язково
повинен обґрунтувати свою здогадку або припущення, навіть якщо це обґрунтування
недостатньо логічне. Перша вимога: не пригнічувати інтуїцію учнів.
2. Добрі позитивні емоції – це інструмент посилення креативної активності.
Сміх розковує і знімає напругу, відкриває шлях новим думкам. Негативні емоції
пригнічують прояви креативності. У процесі навчання бажано максимально
спиратися на позитивні емоції (подиву, радості та ін.).
3. Схильність до ризику й авантюризму – це фундаментальні риси креативної
особистості. Тому слід заохочувати схильність до ризикованої поведінки.
4. Розвинена уява – один з найважливіших елементів креативного мислення.
Людина з розвиненою креативною уявою може замислитися над тим, над чим ніколи б
не задумалася людина з нерозвиненою креативною уявою. Педагогу не слід
гальмувати схильність учнів до фантазування.
5. Основна роль протиріч у розумовій діяльності полягає в їх здатності
служити джерелом нових питань і гіпотез. Необхідно формувати в учнів чутливість
до протиріч, уміння переформульовувати й уточнювати. Для формування «бачення
протиріч» учень має бути поставлений у такі умови, коли в процесі виконання
завдання він повинен формулювати проблему.
6. Тренування в продукуванні можливих рішень (гіпотез) істотно підвищує
показники швидкості, гнучкості та оригінальності мислення. Вчителеві слід
частіше використовувати в навчанні завдання так званого відкритого типу, коли
правильних рішень задачі декілька і необхідно представити найбільш раціональне
з них.
Рекомендації
для батьків з розвитку креативної активності учнів:
1. Дайте дитині час для роздумів і рефлексії.
2. Розвивайте інтереси дитини у всіх сферах.
3. Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.
4. Дайте дитині можливість знаходити рішення без остраху помилитися.
Допоможіть їй цінувати власні оригінальні думки і вчитися на своїх
помилках.
5. Заохочуйте ініціативу.
6. Домагайтеся хорошої організації роботи і правильного розподілу
часу.
7. Сприяйте тому, щоб дитина задавала питання, і допомагайте їй знаходити
літературу для отримання відповідей на свої питання.
8. Дайте їй можливість отримати максимум життєвого досвіду. Заохочуйте
захоплення в найрізноманітніших областях.
9. Пам'ятайте, що зайва критика знижує креативну енергію і відчуття власної
значущості.
10. Допомагайте їй в її самовираженні, але заохочуйте спільні заняття з
іншими дітьми. Не зводьте її на п'єдестал і не принижуйте її успіхи.
11. Менше використовуйте її в ролі помічника і консультанта.
12. Такі діти погано сприймають суворо регламентовані, репродуктивні,
повторювані завдання.
Заняття
для розвитку креативності дітей:
1. Дитині потрібно вирізати з кольорового паперу який-небудь геометричний
предмет, домалювати до нього деякі деталі, щоб вийшло зображення конкретного
предмета, і озаглавити його.
2. «Неповні фігури». Даються фігури з прямих або хвилеподібних ліній.
Пропонується їх доповнити таким чином, щоб вийшли зображення різних предметів
або малюнки, бажано незвичайні. Після цього слід дати назву своєму
малюнку.
3. Дається ланцюжок горизонтальних ліній, з яких дитина повинна придумати
розповідь з яких випливають один з одного сюжети. Завдання полягає в тому, щоб
намалювати предмети і явища, використовуючи кола як основу. Малювати можна як
поза, так і всередині кола, використовувати одне коло для малюнка. Придумати,
як використовувати кола, щоб вийшли оригінальні малюнки. Під кожним малюнком
написати, що вийшло. Малювати слід зліва на право. На виконання завдання
дається 5 хвилин.
Методика
«Маленький казкар»
Методика розрахована на дітей у віці від 7 до 11 років. Крім
продуктивного мислення, вона сприяє розвитку загальної та тонкої моторики (і,
тим самим, інтелекту), вчить навичкам соціальної взаємодії, правилам поведінки
в суспільстві, плануванню майбутньої діяльності, розвиває мову, письмо,
допомагає долати характерні для даного віку дитячі страхи. Основною її
перевагою є те, що вона являє собою цікаву і захоплюючу гру, яка дуже
подобається дітям. Крім того, методика «Маленький казкар» дає необмежені
можливості для креативності батькам і педагогам, дозволяючи їм включати в гру
необхідні вправи на розвиток інтелектуальних здібностей, пам'яті, уваги та ін.
Вона підходить як для індивідуальних занять із дитиною, так і для занять у
групі.
Матеріал. Основним матеріалом для занять слугують вирізані з книг і
журналів різні картинки і фотографії. Це можуть бути зображення тварин, їжі,
предметів побуту, людей, одягу та ін. Головне, щоб вони були яскравими,
барвистими і простими для розуміння дитиною. Ви можете вирізати їх самі, а
можете залучити до цього заняття дитину. Мотивувати її можна, сказавши, що
картинки нам знадобляться для того, щоб потім пограти в одну цікаву гру. Але
наполягати не слід, якщо дитина не захоче вам допомагати. Дітям корисно якомога
більше речей робити руками: вирізати, малювати, ліпити з пластиліну, глини або
солоного тіста, обводити фігурки на трафареті, шити, клеїти та ін. Розвиток
дрібної моторики (м'язів рук) є важливим для інтелектуального розвитку дитини.
Не всі батьки знають про те, що всі процеси розвитку дитини взаємопов'язані, і,
якщо приділяти достатньо уваги розвитку однієї системи, то від цього
розвиватимуться інші. Щоб у дитини розвивалася креативна уява, їй необхідно
контактувати з середовищем і отримувати інформацію. Уміння використовувати руки
і пальці є життєво важливим для формування креативного мислення. Руки і пальці
дають нову, дуже цікаву інформацію про речі – як позитивну, так і негативну.
Крім того, батькам слід пам'ятати, що дітям молодшого шкільного віку
подобається щось робити, слухати, пробувати і дивитися. Крім картинок, вам
також знадобляться: кольоровий папір, ножиці, клей, фольга з-під цукерок,
фломастери, олівці, фарби, будь-які наклейки, фотографії з сімейного альбому,
які вам не шкода використовувати для гри. Додатковий матеріал для гри вам підкаже
ваша фантазія. Це можуть бути бусинки, маленькі черепашки, крупа, насіння
рослин, мох, дощик, биті новорічні іграшки, висушені квіти, листочки дерев,
пір'ячко, шматочки тканини, хутра, стрічки та ін. Загалом усе, що вам вдасться
наклеїти на папір. Хід гри Учаснику гри видається аркуш білого паперу (за
бажанням, можна і кольоровий). На столі викладаються вирізані заздалегідь
картинки з книг і журналів. Чим більше картинок – тим краще. Кожен гравець має
право вибрати собі 10 картинок. Але вибирати їх слід з урахуванням того, що
згодом необхідно буде скласти казку, використовуючи всі вибрані зображення.
Тому необхідно при підборі картинок заздалегідь продумувати сюжет майбутньої
казки і пов'язувати предмети однією сюжетною лінією. Більш складний варіант гри
– це коли картинки перемішуються і зворотною стороною роздаються учасникам,
тобто гравці не мають права самостійно їх вибирати, і змушені придумувати
розповідь з тим, що попадеться. Після цього починається сама гра. Спочатку
кожен учасник повинен придумати назву своєї казки. Педагог повинен пояснити
дітям, що назва казки має відображати основний зміст, ідею казки. У разі
необхідності, можна навести приклад. Там же потрібно написати прізвище та ім'я
автора майбутнього шедевра. Потім діти самі або за допомогою дорослого пишуть
придуману ними назву вгорі аркуша. Слід наклеїти картинки на аркуш паперу в
тому порядку, як будуть розвиватися події, й враховуючи схему місцевості. Можна
заздалегідь зробити на папері фон, використовуючи спеціальну крейду або натертий
лезом і розтертий на папері ваткою грифель кольорових олівців. Наприклад,
верхню частину листа можна зробити синьо-блакитний (небо), центральну частину –
бежевий, низ аркуша – зеленим, коричневим, жовтим (трава, ґрунт, пісок). Якщо
події відбуваються вночі або в космосі – лист логічно взяти не білий, а чорний,
синій чи фіолетовий. Якщо дитина хоче сама бути одним із героїв (або головним
героєм) своєї казки, то можна наклеїти її фотографію. Після того, як картинки
наклеєні, потрібно домалювати відсутні предмети або елементи (частини)
предметів. Бажано для цього використовувати різні образотворчі засоби: фарби,
фломастери, олівці. Дещо можна вирізати з кольорового паперу (фольги), а потім
наклеїти. Можна також скористатися купленими наклейками. На наступному етапі
йде доопрацювання картини. Для цього використовується будь-який перерахований
вище матеріал. Головне на цьому етапі – не перенасичувати і не обмежувати
власну фантазію. Щоб задіяти більше органів чуття, можна скористатися парфумами
(наприклад, збризнути ними квіти або принцесу). Коли картина буде готова, можна
переходити до другого етапу гри. У другій частині кожна дитина повинна
розповісти свою історію. Після цього, за бажанням дітей, можна написати текст
казки або на купленій (чи саморобній) листівці, або надрукувати на комп'ютері
й, прикрасивши різними картинками, роздрукувати на кольоровому принтері.
Взагалі, для довговічності (для нащадків) можна відсканувати картини дітей і
роздрукувати їх у кольоровому вигляді. На цьому етапі, коли діти будуть
розповідати складені ними історії, педагогу (батьку) важливо створити
доброзичливу атмосферу в групі. Нарешті, завершальний і, мабуть, найбільш
цікавий етап гри – постановка казки. На постановку казки відводиться від одного
до п'яти днів. Сама дитина в цей час повинна бути режисером. Розігрувати казку
можна або за допомогою наявних у вашому розпорядженні ляльок, лялькового
театру, або героями можуть бути самі діти. Якщо є можливість (і «режисер» не
заперечує), доречно залучити справжніх тварин. Можна спеціально зробити костюми
або використовувати наявний одяг і аксесуари. «Режисер» призначає акторів на
ролі й керує всім процесом.
Рекомендації
педагогам і батькам:
1. Створіть безпечні умови дитині в її пошуках, до яких вона могла
повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
2. Уникайте несхвальної оцінки креативних спроб дитини.
3. Будьте терплячими до дивних ідей, поважайте цікавість, питання та ідеї
дитини. Намагайтеся відповідати на всі питання, навіть якщо вони здаються
дивними.
4. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона цього бажає, самій
займатися своїми справами. Надлишок «шефства» може затримати розвиток
креативності. (Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога
може часом сприйматися як «порушення кордонів» особистості. Навіть дуже
маленькі обдаровані діти надають впертий опір батькам, які дуже наполегливі у
своєму прагненні розділити з дитиною радість живої креативної уяви.)
5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему цінностей, не обов'язково
засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї
наряду з іншими ідеями.
6. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття
безпеки, любов, повагу до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої
скута основними потребами, менш здатна досягти висот самовираження.
7. Допомагайте їй справлятися з розчаруванням і сумнівом, коли вона
залишається одна в процесі незрозумілого одноліткам креативного пошуку: нехай
вона збереже свій творчий імпульс, знаходячи винагороду в собі і менше
переживаючи про своє визнання оточуючими.
8. Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її
поведінка не повинна виходити за рамки пристойного.
9. Проявляйте симпатію до її перших незграбних спроб висловити свою ідею
словами і зробити її зрозумілою для оточуючих.
10. Знаходьте слова підтримки для нових креативних починань дитини, не
критикуйте перші досліди – які б вони не були невдалі. Ставтеся до них із
симпатією і теплотою, дитина прагне творити не лише для себе, але й для тих,
кого любить.
11. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», часом покладайтеся в
пізнанні на ризик та інтуїцію: найбільш імовірно, що саме це допоможе зробити
справжнє відкриття.
12. Підтримуйте необхідну для розвитку креативності атмосферу, допомагаючи
дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і впоратися з
негативною реакцією однолітків. Дитина позбавлена позитивного виходу, може
спрямувати свою творчу енергію в абсолютно небажаному напрямку.
13. Неодмінно постарайтеся знайти дитині компаньйона такого ж віку і з такими ж здібностями.
Немає коментарів:
Дописати коментар